Президентські вибори – 2010: попередні підсумки перед проміжним фінішем

'ПрезидентськіДо першого туру президентських виборів 17 січня залишилося не більше трьох тижнів. Кожен з українських громадян сьогодні, напевне, стоїть перед вибором: за кого голосувати, кого з політиків підтримати.

Про попередні підсумки проміжного фінішу президентських перегонів ми й поговоримо у цій статті.

ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЕРЕГОНИ: ЛІДЕРИ ТА АУТСАЙДЕРИ

За даними практично всіх провідних соціологічних компаній, лідером президентських перегонів є Віктор Янукович. Віктор Федорович на 10-12% випереджає Юлію Тимошенко, яка впевнено обіймає другу позицію.

Останнім часом розстановка претендентів на посаду глави держави у другому ешелоні кандидатів суттєво змінилася. Ще навесні цього року багато експертів пророкували інтригу з боротьбою між Юлією Тимошенко та Арсенієм Яценюком за вихід у другий тур президентських виборів.

Але протягом всієї кампанії, внаслідок невдалого перепозиціонування із Заходу на Центр та Схід України, Арсеній Петрович лише втрачав свій рейтинг. І сьогодні за третю позицію екс-спікеру доводиться змагатися із Сергієм Тігіпком, який потужно провів свою виборчу кампанію і має постійну позитивну динаміку підтримки виборців.

За ними, щільною групою, таким собі пелетоном, йдуть Володимир Литвин, Віктор Ющенко, Петро Симоненко, Анатолій Гриценко.

Візерунок виборів в основному зрозумілий. Віктор Янукович та Юлія Тимошенко на дев'яносто дев'ять відсотків забезпечили собі вихід до другого туру президентських виборів. Лише якісь екстраординарні події можуть змінити склад пари опонентів, які будуть змагатися 7 лютого наступного року.

Однак, як це неприємно буде виглядати для прихильників прем'єра і частини постпомаранчевого електорату, скоріш за все, перемогу в першому турі з розривом близько 10% отримає саме лідер опозиції.

Без сумніву, основна боротьба між Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко розгорнеться між 17 січня і 7 лютим.

Сьогодні прем'єр знаходиться у набагато складнішій ситуації, ніж її головний опонент. Віктор Янукович безроздільно володарює на своєму біло-блакитному електоральному полі.

З іншого боку, кандидати, які претендують на прихильність постпомаранчевих виборців, так і не змогли об'єднатися та висунути єдиного кандидата. Повторити політичний вчинок Юлії Тимошенко під час минулої президентської кампанії, коли вона зняла свою кандидатуру на користь Віктора Ющенка, у 2009 році ніхто не наважився.

Частина помаранчевих політиків вірить у власну щасливу президентську зірку, частина - переконана, що їх участь у кампанії може змінити країну, інші ж - просто розраховують на отримання ласих владних шматків. На вибори йде навіть діючий глава держави, хоча шанси на його вихід до другого туру виборів, а отже і на переобрання, є суто теоретичними.

Хоча у приватних бесідах, технологи, наближені до президентського штабу, розказують, що незабаром відбудеться подія, яка дозволить Вікторові Ющенку продовжити президентську боротьбу. Начебто декілька кандидатів знімуть свої кандидатури на користь діючого глави держави.

Реалізувати такий сценарій досить важко. Однак, навіть якщо він буде реалізований, то це не буде означати автоматичного якісного зростання рейтингу Віктора Ющенка.

Електорат - це не яйця, що можна перекласти з однієї корзини до іншої. Час для "розгонки" теми об'єднання кандидатів навколо діючого президента є вкрай обмеженим, та й припадає він на новорічні та різдвяні свята, коли громадяни будуть більше перейматися святковими справами, аніж політичними перипетіями.

Віктор Андрійович, схоже, розраховує не власне на президентську булаву, а на майбутні парламентські вибори. Його надзавдання - закріпити за собою націонал-демократичний електорат, зайняти третє місце та провести у наступний парламент партію "Наша Україна".

Не можна виключати із розрахунків і особистісний фактор. "Любов" Віктора Андрійовича до Юлії Володимирівни відома давно. Однією із головних цілей Віктора Ющенка на цих президентських перегонах є безперервна критика прем'єра, в якій він щільно об'єднався із Віктором Януковичем.

Велика кількість кандидатів, що репрезентують постпомаранчевих виборців призводить до розпорошеності цього сегменту електорату, об'єктивно зменшує рейтинг лідерки БЮТ, а отже, збільшує шанси на перемогу сьогоднішнього лідера опозиції.

Тому, одне із головних завдань Юлії Тимошенко - мобілізація постпомаранчевого електорату на свою підтримку, підвищення явки. Адже неявка у другому турі кожного виборця, що підтримував одного з демократичних кандидатів у першому турі, збільшує вірогідність перемоги Віктора Януковича.

Багато в чому, доля майбутнього президентства буде залежати від виборців із Західної України. Саме їх активна участь у виборах може схилити виборчі терези на користь Юлії Тимошенко.

У пікантній ситуації опиниться діючий президент. У Віктора Ющенка перед остаточним голосуванням 7 лютого буде декілька альтернатив: підтримати Юлію Тимошенко; підтримати Віктора Януковича; закликати голосувати "проти всіх" або не приходити на виборчі дільниці.

На сьогодні найбільш імовірним виглядає саме останній сценарій. Думаю, що Юлію Тимошенко Віктор Ющенко не підтримає за жодних обставин, а відверто підтримувати Віктора Януковича глава держави, напевне, теж не стане.

При цьому треба розуміти, що Віктор Ющенко позицією голосувати "проти всіх" реалізує дуже просту політтехнологію.

Адже голосування "проти всіх" постпомаранчевого електорату є однозначною передачею голосів Віктору Януковичу та зменшує підтримку його основного опонента. На біло-блакитних виборців заклики діючого глави держави не будуть справляти жодного серйозного впливу.

В той же час, і лідер опозиції не буде сидіти, склавши руки. Його завдання пряме протилежне завданню лідера БЮТ. Штабісти із Партії регіонів максимально зацікавлені у підвищенні явки на Сході України та її зменшенні у регіонах, що більше орієнтуються на підтримку Юлії Тимошенко.

В котрий раз громадяни України будуть обирати за принципом "меншого зла". Результати президентських перегонів будуть залежати від здатності Віктора Януковича та Юлії Тимошенко мобілізувати власний електорат на свою підтримку, від активності виборців Східної та Західної України.

ЦІНА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ - 2010

Що означають для нас вибори - 2010?

Зараз ми обираємо не лише, і не стільки конкретні персоналії, а й робимо певний цивілізаційний вибір. І в цьому я не можу не погодитися з таким висновком Віктора Ющенка.

Фактично перед Україною стоять дві альтернативи: знову підтвердити європейський вибір, впевнено заявити про себе як європейську націю, захищати свої національні інтереси або вибрати євразійський шлях, шлях проросійського проекту.

У першому турі є декілька кандидатів, що підтримують європейський вибір України: Анатолій Гриценко, Юлія Тимошенко, той же Віктор Ющенко, інші кандидати. Найбільш яскравими політиками, що репрезентують євразійський геополітичний шлях - це Віктор Янукович, Петро Симоненко.

Однак, вже у другому турі громадяни опиняться у ситуації, коли електоральний вибір буде досить жорстким - підтримати Юлію Тимошенко, що шукає своє місце у впливовій Європейській народній партії, до якої входять політичні сили французького президента Ніколя Саркозі та німецького канцлера Ангели Меркель, або підтримати Віктора Януковича, політичним союзником якого є провладна російська партія "Єдина Росія".

Зробити вибір, який багато в чому визначить магістральний курс України, принаймні, на п'ять років.

Зрозуміло, що вибір українських громадян буде залежати і від персональних характеристик кандидатів, біографій, досвіду, репутації.

І хоча, на відміну від 2004 року меседж, що розповсюджується бютівцями про судимості Віктора Януковича, вже не справляє на виборців вирішального значення, все ж за опитуванням Центру Разумкова 57% українських громадян не готові проголосувати за кандидата, що має судимості, навіть якщо вони були зняті та погашені.

Водночас, не досягає успіху і кампанія регіоналів, що наполегливо розказують про зв'язки лідера БЮТ з Павлом Лазаренком та діяльність "Єдиних енергетичних систем України". Схоже виборці вже просто стомилися від потоку бруду та компромату і в'яло реагують на такий піар.

І на останок про ціну нинішніх президентських перегонів.

На перший погляд, не дуже зрозуміло, чому відбувається досить жорстка боротьба за президентське крісло. Адже в 2004 році президент був главою держави в президентсько-парламентській республіці, а зараз, після конституційної реформи 2004 року, його повноваження суттєво зменшені.

Однак, посада президента і за нинішніх умов є однією з ключових в державі.

Саме йому підпорядковується частина силових структур, вертикаль виконавчої влади, саме глава держави грає визначальну роль у формуванні зовнішньополітичного курсу, саме через механізм вето президент може блокувати законодавчі ініціативи уряду та парламентської більшості.

І ще про ціну президентської посади. Вже досить в утилітарному значенні цього слова. Президентська кампанія ще раз підтвердила одну просту істину.

На посаду глави держави можуть балотуватися або супер багатії, або кандидати, яких підтримують декілька потужних спонсорів.

Спроби Анатолія Гриценка змінити правила гри, яскраве тому підтвердження. Виборці допомогли сформувати йому виборчу заставу та наповнити виборчий фонд у розмірі близько 5 мільйонів гривень.

Однак, на ці кошти повноцінної виборчої кампанії не проведеш. Середній клас в Україні ще не готовий змагатися із олігархами.

Вибори 2010 року є не лише виборами конкретних персон, вони є вибором цивілізаційного шляху розвитку, вибором однієї із ключових фігур у системі державного управління.

Саме від нашого вибору залежить майбутнє України.

Ігор Жданов, Аналітичний центр "Відкрита політика" для Українська Правдавсе для dle
  • Автор: Rimlyanin
  • 29 декабря 2009
  • Посмотрели: 2 135
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.