Я не пам'ятаю, коли вперше почула про Голодомор. Мені здається, що я завжди знала це слово. І, по-моєму, отаке вроджене знання є найстрашнішим у всій цій історії.

Я пішла до школи 1994 року. Пам'ятаю тексти з "Читанки" на якісь подібні теми. Не впевнена, що там Голодомор прямо називався Голодомором, але щось було. У віці молодшої школярки ті історії сприймалися на регістрі почуття провини. Ніби це я особисто не догледіла малих дітей, які померли чи то з голоду, чи то від несподіваного переїдання на дуже і дуже голодний шлунок. Ніби це я особисто не змогла врятувати сусідів.

Почуття провини регулярно повертається, коли я читаю про масові трагедії: я плачу через усе, що пов'язане з Голокостом, геноцидом вірмен і тутсі, через ГУЛАГ і концтабори, через переслідування усіх меншин у всі часи.

Інший спогад: тексти про Голодомор у школі завжди читалися дещо екзотично. Бо ті тексти були про село. А я досі до кінця не впевнена, чи знаю точно, як виглядають...
  • Дата: 24 ноября 2012
  • Автор: Rimlyanin
Полная статья »