Полк, який перший присягнув Україні, відчуває на собі фінансовий гніт

'Полк,Полк, який першим у грудні 91-го присягнув на вірність Україні, нині переживає не найкращі часи. Як і інші військові частини, 55-й окремий лінійний полк зв’язку 13-го армійського корпусу відчуває на собі гніт недофінансування.Командири сподіваються, що про піхоту дбатимуть так само, як про моряків чи десантників, а 13-й Рівненський армійський корпус зіллється із 8-м Новоград-Волинським – і тоді буде на чому їздити і чим стріляти.

Саме в Рівненському полку зв’язку 13-го армійського корпусу свого часу пройшли бойовий вишкіл колишній офіцер Головного розвідувального управління Володимир Різун, він же автор книги «Акваріуму» Віктор Суворов, та нині ув’язнений екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, ним керував генерал-патріот Вілен Мартиросян. Та славну історію треба продовжувати щодня – вправлятися й вдосконалювати уміння.

Поки ж рівненські військові зв’язківці мають для виховання молодих бійців дуже обмежені засоби.

До піхоти не дійшли

Грошове забезпечення військово-морських і повітряних сил, зокрема, десантних військ, таки підняли, а ось до сухопутних військ, які складають основу Збройних сил України, справа не дійшла. А відтак нестачу пально-мастильних матеріалів, речового забезпечення рівненські військові відчувають. Однією з найгостріших є проблема забезпечення житлом, розповідає командир полку полковник Сергій Потапов.

За його словами, позитивного настрою цього року все ж додали військові навчання «Перспектива 2012», що пройшли влітку. І офіцери, й солдати змогли повправлятися.

Щоправда, під час навчань мешканці села Маринин, що поряд із Рівненським полігоном, із незвички мало не подумали, що розпочалась війна – вперше за багато років сільською дорогою проїхала колона важкої військової техніки. Тоді військові 13-го армійського корпусу оригінально зекономили бензин – проїхали бронетранспортерами через село.

Автомат як арсенал

Ветеран 13-го армійського корпусу Борис Бондаренко оцінює ситуацію радикальніше. Він каже, що нині солдатів навчають стріляти з автоматів, а раніше в розпорядженні був увесь арсенал техніки і зброї. «Вони просто виживають», – зауважує колишній керівник інженерних військ 13-го армійського корпусу.

Ветеран розповідає: нині на Рівненському полігоні частіше збирають гриби, ніж проводять навчання. Це заборонено, але люди не бачать особливих перешкод – на полігоні здебільшого тихо. Раніше ж полігон ніколи не простоював.

«Тоді не було жодного дня без якогось завдання. Або стріляли, або водили (авто), або ще щось робили на цьому полігоні – міни ставили, метали і таке інше. Зараз
(я поїхав півмісяця тому) із шести танкових доріжок працювала одна, і то наполовину заросла. А далі виросла така вільха, що грибів багато, а доріжок уже нема. Приїхав на інженерне містечко – а там беруть пісок для цементного заводу в Олександрії. Продали половину полігону – просто образливо», – констатує Борис Бондаренко.

Місцева влада намагається шефствувати над корпусом і збирається вирішити питання з постачанням до частин місцевих продуктів. А водночас домагається від Міноборони передачі обласним громадам військових складів, котрі не використовуються – скажімо, для перенесення на їхню територію одного з міських ринків. Тим не менше 13-му корпусу не бракує охочих служити за контрактом, а рівненський військкомат є одним із кращих в Україні щодо виконання плану призову.

Валентина Одарченко, Радіо Свободавсе для dle
  • Автор: Rimlyanin
  • 7 декабря 2012
  • Посмотрели: 1 200
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.